База - склад магазин С нами комфортно
легко и надежно
         (043) 269-22-56
         (067) 988-63-99
         (093) 787-75-63
         (099) 706-64-42
Время работы: 9-00 18-00
заказы через сайт
круглосуточно
(Пустая)
Единая страна
Русский  Украинский 

Каталог

Блог / Новости

Блог / Новости RSS 2.0

Инкубация яиц

Инкубация яиц

В производственных условиях для вывода птенцов сельскохо зяйственной птицы применяют только искусственную инкубацию племенных яиц. Круглогодовая инкубация позволяет получать молодняк в течение всего года, ликвидирует сезонность в производстве яиц и мяса птицы. Яйца кур, индеек и цесарок, предназначенные для инкубации, собирают в птичнике из гнезд каждые 2—3 ч, яйца уток и гусей — каждый час. Яйца уток начинают собирать с 6—7 ч, яйца гусей — в первой половине дня, а у других видов птицы — в 7—8 ч и продолжают в течение дня. Собранные яйца укладывают в чистую, хорошо продезинфицированную тару и доставляют в цех инкубации, или на инкубационную станцию.

 Отбор и оценка яиц для инкубации.

Поступившие для инкубации яйца тщательно отбирают и оценивают. Используют яйца только от птицы, благополучной по инфекционным заболеваниям. На специальных машинах яйца калибруют по массе на категории, так как в инкубационные лотки укладывают яйца только одного размера и массы. Это обеспечивает более равномерный их прогрев и дружный вывод однородного по массе молодняка. Затем инкубационные яйца просвечивают на овоскопе, взвешивают, из меряют и выборочно вскрывают для биохимического и бактериологического анализов. Яйца, предназначенные для инкубации, должны иметь правильную форму, характерную для данного вида птицы, гладкую скорлупу и оптимальную массу. Непригодны для инкубации мелкие и слишком крупные (двухжелтковые) яйца, очень круглые, чрезмерно удлиненные или сдавленной формы, с дефектами скорлупы (с мелкими трещинами, тонкой скорлупой, с большим количеством известковых наростов, с шероховатой скорлупой и др.).

Воздушная камера должна находиться на тупом конце яйца и иметь четко выраженные границы. Неправильное расположение воздушной камеры затрудняет вылупление птенцов.

В норме желток в яйце занимает центральное положение. Цвет его должен быть яркожелтым, что свидетельствует о высоком содержании в нем каротина и ксантофилла. Подвижность желтка в яйце является показателем плотности белка. У яиц биологически

неполноценных, непригодных для инкубации белок разжижен, желток в них свободно перемещается и может прилипать к скорлупе. Явным браком считают яйца с нарушенной желточной оболочкой, когда желток смешивается с белком. При просвечиваниитакие яйца имеют вид однородно окрашенной массы. Яйца, пораженные плесенью в виде темного пятна различной величины, являются явным браком, как и яйца с кровяными идругими включениями. Отобранные для инкубации яйца дезинфицируют для уничтожения микрофлоры и грибов, находящихся на скорлупе, облучают ультрафиолетовыми лучами, что стимулирует рост и развитие молодняка в эмбриональный период, и помещают в инкубационные лотки, где хранят до закладки в инкубатор. Хранение куриных и утиных яиц с момента снесения до инкубации не должно превышать 5—6 дней, индюшиных — 7—8, гусиных и цесариных — 8—10 дней.

В помещении, где хранят инкубационные яйца, температура поддерживается в пределах 8—12 °С, влажность воздуха — 75—80 %. В птицеводческих хозяйствах промышленного типа, где выводят крупные партии от одновозрастного молодняка, возникает необходимость увеличивать сроки сбора и хранения яиц до инкубации, не снижая их качества. В связи с этим разработаны методы длительного хранения яиц в среде, обогащенной азотом.

 Режим инкубации яиц.

Оплодотворение яйца происходит в момент его образования в организме самки. К моменту снесения яйца зародыш развивается до стадии ранней гаструлы. Все дальнейшее развитие зародыша проходит вне организма матери. Поэтому для воспроизводства полноценного молодняка необходимо обеспечивать хорошие кормление и содержание родительского стада, а также создавать благоприятные условия для инкубации яиц. Продолжительность эмбрионального развития у разных видов птиц неодинакова. У кур продолжительность инкубации яиц составляет в среднем 21 сут, у уток и индеек — 28, у гусей — 30—31, у перепелок— 17—18 сут. Вывод птенцов у кур начинается за одни, у  других птиц примерно за двое суток до окончания инкубации. Зародыш в яйце может развиваться только при определенной температуре. Соблюдение температурного режима в инкубаторах необходимо потому, что зародыш птиц не обладает способностью к терморегуляции, а следовательно, интенсивность роста и развития находятся в прямой зависимости от температуры окружающей среды.

Влажность воздуха в инкубаторе регулируется автоматически и устанавливается в соответствии с температурой. Влажность воздуха считают нормальной, если яйца в течение первых 5—6 сут инкубации ежедневно теряют 0,5—0,6 % своей массы. Оптимальной является влажность 50—60 %, в период вывода ее повышают до 60—70 %. В воздухе инкубатора должно содержаться 21 % кислорода и не более 0,3 % углекислоты; нормальный состав воздуха в инкубаторе обеспечивается при 4—9кратном его обмене в час.

Инкубирование яиц разных видов в одном инкубаторе одно временно недопустимо. Технология инкубирования яиц индеек, уток и гусей имеет свои особенности. Для яиц индеек в первую неделю инкубации требуется более сильный обогрев, чем для яиц кур, так как эмбриональное развитие индеек проходит медленнее.

Кроме того, в первые 7—10 сут инкубации изза ограниченного содержания в яйцах воды необходимо уменьшить ее потерю. Поэтому температуру в инкубаторе устанавливают 38,1 °С, а относительную влажность — 70 %. При инкубации индюшиных яиц необходим интенсивный воздухообмен. Индюшиные яйца следует переносить на вывод без наклева. После переноса температуру в выводных шкафах снижают до 37,3—37 °С, влажность воздуха повышают до 70—75 %.

При инкубации утиных яиц требуется интенсивный воздухообмен, так как во вторую половину инкубации выделяется большое количество тепла. Во избежание перегрева с 13х суток инкубации яйца необходимо охлаждать, опрыскивая холодной водой с перманганатом калия в течение 20—30 мин. С 17х суток для увеличения потери влаги из яиц необходимо снизить влажность до 50 %.

В период инкубации гусиных яиц выделяется большое количество углекислоты, поэтому недостаточный газообмен в инкубаторе может привести к гибели эмбрионов. Начиная с 16х суток инкубации относительную влажность воздуха необходимо снизить до 47—50 %, чтобы увеличить испарение аллантоисной жидкости.

Для предотвращения перегрева яиц их необходимо охлаждать путем отключения печей, активного вентилирования и орошения водой. Охлаждение проводят с 9х или 16х суток до 28х суток инкубации 2 раза в день по 15—20 мин с последующим орошением холодной водой до температуры 28—30 °С на поверхности яиц.

 Биологический контроль

Биологический контроль инкубации включает периодический просмотр яиц на овоскопе, определение их усушки путем взвешивания, вскрытие яиц с живыми зародышами, патологоанатомический анализ погибших зародышей и заканчивается анализом результатов инкубации и оценкой суточного молодняка.

Куриные яйца просвечивают на 6, 11 и 19е сутки инкубации; утиные, цесариные, индюшиные — на 7, 13 и 25е, а гусиные — на 8, 15 и 28е сутки. Во время первого просвечивания при хорошем развитии зародыша светлое поле куриного яйца покрыто густой сетью кровеносных сосудов аллантоиса, поэтому яйцо при осмотре имеет красноватый оттенок. Яйцо с плохим развитием зародыша — розоватое изза малого числа кровеносных сосудов.

При втором просвечивании у хорошо развитых зародышей аллантоис полностью охватывает содержимое яйца и замыкается в остром его конце. При плохом развитии зародыша в остром конце яйца виден просвет.

Третий просмотр проводят во время перекладки яиц в вывод ные лотки. У хорошо развитых зародышей полностью использован белок, острый конец яйца при просвечивании темного цвета, границы пути извилисты и подвижны. При хорошем течении инкубации и высоком качестве инкубационных яиц число яиц с хорошо развитым зародышем должно быть не менее 80 %. В связи с тем что просмотр крупных партий яиц требует много времени, в производственных условиях просматривают яйца в контрольных лотках из разных шкафов и зон инкубатора.

Для изучения развития зародышей выборочно вскрывают инкубируемые яйца на 2, 6, 11, 16, 19е сутки инкубации. Результаты вскрытия оценивают путем сравнения с фотографиями нормального развития зародышей соответствующего возраста и вида птицы. Неполноценное кормление и содержание родительского стада, нарушение режима инкубирования яиц приводят к гибели значительного числа зародышей. Для выяснения причин гибели проводят патологоанатомический анализ. Яйца с погибшими зародышами распределяют по группам: кровяное кольцо — зародыши, погибшие до первого просмотра на овоскопе; замершие эмбрионы, погибшие в период от первого до третьего овоскопирования; задохлики — эмбрионы, погибшие при вылуплении из яйца.

 Оценка суточного молодняка.

Во время вывода молодняк из инкубатора выбирают 2—3 раза. Начинают выборку после того, как вылупится и обсохнет 50—60 % птенцов. Обсохший молодняк передают на выращивание не позднее чем через 10—12 ч после выемки из инкубатора. Размещают его в специальных ящиках, рассчитанных на 25 цыплят, 15—20 утят или индюшат, 10 гусят. Каждый ящик, состоящий из четырех секций, устанавливают в специальной комнате с температурой воздуха 18—20 °С и влажно стью 60—65 %.

До передачи молодняка на выращивание его сортируют, обращая внимание на следующие признаки: живую массу, активность, опушенность, состояние ног и клюва, размер живота, оперение крыла. В результате сортировки птиц делят на четыре категории. Для выращивания пригодны только две первые, то есть кондиционный молодняк и молодняк с езначительными дефектами. Ко второй категории относят также молодняк последней выемки. К третьей категории относят слабый молодняк, к четвертой — калек, непригодных для выращивания.

Определение пола молодняка.

Создание крупных специализированных хозяйств по производству яиц и мяса птицы привело к необходимости разделения суточного молодняка по полу для раздельного выращивания. В основу определения пола положен японский метод, заключающийся в установлении наличия в клоаке небольшого бугорка у самцов и отсутствия его у самок. Цыплят рекомендуют разделять по полу в период с 6—8 до 12—15 ч после вывода. У петушков в клоаке обнаруживают половой орган, который имеет вид булавочной головки. Расположен половой бугорок в середине клоаки в круглой складке. У курочек бугорка нет, если он и бывает, то имеет нехарактерную форму.

У цыплят яичных пород половые различия выражены более четко, чем у мясных. У индюшат, утят и гусят принцип определения пола идентичен, но с возрастом он упрощается. У индюшатсамцов половой орган имеет вид двух одинаковых бугорков, расположенных в центре клоаки. У самок половые признаки выражены кожными складками. Однодневные утята и гусята имеют хорошо выраженный рудимент полового члена размером 1,5—2 мм в виде загнутого буравчика. У самок имеются плоские шарообразные утолщения. Сортировку по полу должны проводить специально подготовленные операторы. Кроме того, определение пола цыплят в суточном возрасте возможно у кроссов: по степени развития перьев крыла (кросс А839) и по сцепленному с полом окрасу (кросс ЛоманБраун: петушки белые, курочки палевые).

Різновиди інкубаторів

Різновиди інкубаторів

Широкий ряд моделей інкубаторів, представлених на нашому сайті дозволяє підібрати інкубатор для інкубації яйця сільськогосподарських і домашніх видів птахів. Ми пропонуємо як компактні домашні інкубатори для інкубації невеликих партій яєць, яєць малого розміру, так і побутові інкубатори для підсобних і фермерських господарств, що відрізняються більшою місткістю. Наші фахівці допоможуть підібрати інкубатор, що максимально задовольняє Вашим потребам у рамках певного бюджету. Всі інкубатори обладнані автоматичним контролем температури, більш складні моделі інкубаторів мають систему автоматичного повороту яєць і автоматичний контроль вологості. Професійні цифрові інкубатори дозволяють точно керувати всі режими процесу інкубації. Деякі модифікації інкубаторів оснащені аварійною сигналізацією на випадки відключення електроживлення.

Домашні інкубатори для яєць птахів і рептилій


Ми представляємо серію домашніх інкубаторів для яєць птахів і рептилій. Інкубатори чудово працюють в домашніх умовах. У нас завжди в наявності інкубатори місткістю від 3 до 1000 курячих, гусячих, перепелиних яєць, а також для яєць папуг, канарок, черепах, ящірок, змій.


Домашній інкубатор

Домашні інкубатори призначені для інкубації і виведення яєць малими партіями. Найчастіше такі інкубатори використовуються для інкубації яєць декоративних порід птахів, таких як папуги, канарки, декоративні породи курей, а так само для яєць рептилій. Також широке застосування домашні інкубатори одержали в дитячих садах, школах та інших навчальних та наукових закладах. Більш складні моделі малих інкубаторів мають цифрове управління і готові програми для інкубації яєць більшості порід птахів і рептилій. Користуватися такими інкубаторами зручно і просто навіть початківцям птахівникам. Професійні моделі домашніх інкубаторів мають можливість ручного налаштування більшості функцій, а також підключення і управління за допомогою персонального комп'ютера.


Побутові інкубатори

Побутові інкубатори для яєць сільськогосподарських порід птахів розраховані насамперед на використання в особистих підсобних і невеликих фермерських господарствах. Для побутових інкубаторів найбільш важливими параметрами є надійність і висока виводимість. Побутові інкубатори місткістю від 50 яєць найчастіше оснащені автоматичним поворот яєць і контролем температури і вологості. Лотки побутових інкубаторів розраховані на завантаження різними видами яйця - від перепелиних до яєць страусів. У нас на сайті представлений широкий асортимент побутових інкубаторів різних за місткістю яєць і технічним характеристикам.

Інкубатор автоматичний


Автоматичні інкубатори зручно використовувати в домашніх умовах. Інкубатори обладнані автоматичним поворотом яєць, автоматичним контролем температури і вологості і здатні працювати повністю в автоматичному режимі. Більшість автоматичних інкубаторів мають можливість програмування режиму роботи на повний цикл інкубації яєць. Під час роботи автоматичний інкубатор не вимагає ніякого обслуговування. Деякі моделі інкубаторів здатні підключатися до персонального комп'ютера і камери для ретельного відслідковування процесу інкубації. У нас в магазині продаються автоматичні інкубатори різної місткості. Усі моделі інкубаторів є в наявності.


Про
мислові інкубатори

До інкубаторам даного типу відносяться спеціальні інкубатори зі складними системами управління і настройками всіх параметрів процесу інкубації. Такі інкубатори мають можливість підключення до персонального комп'ютера для тонкої настройки і оновлення вбудованого програмного забезпечення інкубатора. Також до них можна підключити овоскоп або камеру для детального спостереження за процесом інкубації і виведення. Більш висока ціна професійних інкубаторів виправдовується складними системами управління, що дозволяють точно керувати параметрами інкубації і проводити їх реєстрацію.

Рекомендації з приготування соків

Рекомендації з приготування соків:

• Використовуйте для отримання соку тільки свіжі фрукти і овочі без червоточини і гнилі;
• Готуйте соки самі;
• Соки необхідно вжити не більше ніж через 10 хвилин після їх приготування;
• Соки п'ють невеликими ковтками, як можна краще змочуючи їх слиною;
• Овочі та фрукти необхідно очищати безпосередньо перед приготуванням соку;
• Найкорисніші соки - це соки, що містять клітковину вихідного продукту, наприклад, сік з яблук з м'якоттю;
• Соки п'ють за 30 хвилин до їжі;
• Сік з кісточкових плодів (слив, персиків ...) ні з якими іншими соками не змішують;
• Попередньо плоди потрібно ретельно промити кип'яченою водою, намагаючись не вимочувати їх, щоб не допустити втрати вітамінів B і C
• У соковижималку не можна класти жорсткі і волокнисті частини плодів - серцевину ананаса, листя селери, кісточки абрикосів, слив, персиків, вишень, насіння дині;
 • Овочі та фрукти з тонкою шкіркою (яблука, груші, абрикоси, помідори) чистити необов'язково;
• Не можна отримати сік з м'яких плодів папайї, авокадо, манго, інжиру, бананів - тільки пюре;
• Соки деяких овочів, фруктів і ягід можуть пофарбувати пластмасові деталі соковижималки. Кольорові плями можна відтерти харчовою содою або рослинним маслом.

Яблучний сік

 

Грушевий сік

 

Апельсиновий сік

 

Сік яблука містить мінімальну кількість калорій, допомагає виводити каміння з нирок, містить багато заліза і корисний при недокрів'ї. Яблука багаті на пектинові речовини, що здатні діяти як адсорбенти і очищають організм від шлаків, що робить сік яблука незамінним при різних дієтах і заняттях фітнесом. Яблучний сік необхідно вживати людям з частими бронхітами, проблемами з легенями. А також яблучний сік використовують при очищенні печінки, як сильний жовчогінний засіб. Для поліпшення роботи органів дихання досить випивати півтора склянки соку на день. Але більшої користі яблучний сік принесе, якщо змішувати його з іншими соками: морквяним, апельсиновим соком і соком селери. Соки фруктів багаті цукрами, а соки овочів містять велику кількість мінеральних солей. Тому вони служать гарним доповненням один до одного

 

Сік груші слугує добрим сечогінним засобом і надає бактерицидну дію на весь організм. Грушевий сік рекомендується людям зі схильністю до захворювань системи кровообігу і з проблемами нирок. У цьому соку міститься велика кількість пектинових з'єднань, які покращують роботу кишечника і травлення в цілому. Грушевий сік багатий сорбітом, який корисний при профілактиці і лікуванні, зміцненні капілярів. Сік груші корисний людям, страждаючим ожирінням, оскільки він регулює травлення, володіє антисептичною, антибактеріальною і знеболюючою дією.

 

Сік апельсина - це джерело вітаміну С, тому його необхідно пити в холодну пору року для лікування і профілактики простудних захворювань, а також авітамінозу. Апельсиновий сік допомагає підвищити тонус, зняти втому і зміцнити кровоносні судини. Медики рекомендують пити сік апельсина при хворобах печінки, атеросклерозі і гіпертонії. Добре вгамовує спрагу апельсиновий сік - один з самих низькокалорійних соків.
Протипоказання: виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, розлад кишечника, гастрит з підвищеною кислотністю.

 

Ананасовий сік

 

Лимонний сік

 

Грейпфрутовий сік

 

Ананасовий сік містить бромелайн - природний засіб, який спалює жир і омолоджує організм. Сік ананаса також корисний при лікуванні ангіни та нирок, незамінний при ознобах і стресах, чудово діє на роботу підшлункової залози, виводить рідину з організму, що допомагає в профілактиці з целюлітом.
Ананас містить всього 48 Ккал на 100 г плоду. Ананасовий сік рекомендують пити при набряках і тромбозах. Пийте і худніть, але в міру.

 

Сік лимона багатий вітаміном С, калієм і цукром (хоч це дивно і звучить). Вітаміни С і Р збільшують працездатність, знижуючи стомлюваність організму і допомагають при лікуванні різних хвороб.
При авітамінозі (недоліку вітамінів, особливо навесні), рекомендується випивати на ніч одну склянку гарячої води з соком лимона і двома чайними ложками меду. Лимонний сік допоможе підтримати психічну рівновагу, наприклад, перед іспитом або складним, неприємним розмовою, виступом, випийте коктейль з лимонного соку і води.. Це допоможе також покращити пам'ять, діяльність мозку, концентрацію уваги.

 

Якщо з'їсти один грейпфрут, ви заповните денний запас, необхідний людині, вітаміну С. Грейпфрут - це також природні ліки при лікуванні стресу. Сік грейпфрута рекомендується приймати людям з поганим травленням, з відкладенням солей. Свіжовичавлений сік допомагає справитися з високим кров'яним тиском і при розладах печінки. Грейпфрутовий сік застосовують як засіб проти склерозу і сечогінний засіб.Також він незамінний для людей з відсутністю апетиту, безсонні, перевтомі. Грейпфрут містить мало калорій і багато вітамінів, тому незамінний для різноманітних дієт.

 


Наш інтернет-магазин дбає про ваше здоров'я, і пропонує широкий асортимент соковижималок , які допоможуть вам часто насолоджуватися смачним і корисним соком, при цьому, не піддаючи своє здоров'я на ризик! 

 

 

Підготовка яєць до інкубації

Підготовка яєць до інкубації

Перед тим як класти яйця в інкубатор, необхідно протягом 2 діб випробувати систему терморегулювання, щоб переконатися, що температура підтримується з похибкою не гірше 1 градуса і Ви навчилися її регулювати.

Слід пам'ятати, що тимчасове охолодження яєць не небезпечно (навіть при охолодженні інкубатора до кімнатної температури на 4 години), в той час як короткочасний перегрів вище 41 градуса призводить до загибелі зародків.

Яйця для інкубації відбирають свіжі, з терміном зберігання не більше 3 ... 5 днів. Максимальний термін зберігання курячих та качиних яєць - 6, індичих - 8, гусячих - 10 днів. Мити яйця перед інкубацією не можна, оскільки вони покриті тонкою плівкою, що здатна вбивати мікроби.

Інкубаційні яйця повинні мати правильну форму, не кулясту і не дуже видовжену, гладку однорідну шкаралупу без тріщин, без вапняних наростів, колір шкаралупи повинен відповідати виду птаха або породі.

Розмір яйця повинен бути середній. З дрібних яєць виведуться слабкі пташенята, яких важче буде виростити і зберегти. Крім того, розміри яєць передаються у спадок, і майбутня самка буде нести дрібні яйця. Надмірно великі яйця бувають часто двожовткові, непридатні для інкубації.

Відбираючи яйця для інкубації, потрібно не тільки оглянути їх зовні, але і добре передивитися на світло за допомогою овоскопа. Вони повинні мати малорухливий жовток, який займає на просвіт центральне положення, без чітко виражених границь. Повітряна камера повинна знаходитися в тупому кінці яйця і бути ледь помітна. Якщо повітряна камера велика, це означає, що яйце зберігалося довго і непридатне для інкубації.

Яйця, приготовані для інкубації, потрібно зберігати в темному, добре провітрюваному приміщенні при температурі +8 ... 12 градусів і відносній вологості 75 .. 80% у вертикальному положенні тупим кінцем вниз. Якщо до інкубації яйця зберігаються більше 3 днів, їх потрібно щодня перевертати в горизонтальному положенні, інакше жовток спливе і прилипне до шкаралупи, яйце стане непридатне для інкубації. Але навіть при правильному зберіганні в яйцях відбуваються зміни, і якість їх знижується.

А.І. Рахманов у своїй книзі "Домашня птиця" (Москва, "Акваріум", 1999 р.) дає пораду, як можна подовжити термін зберігання інкубаційних яєць до 10 ... 15 і навіть 20 днів. Він вважає, що це можливо за допомогою щоденного протягом двох годин прогріву їх в інкубаторі при температурі 37,5 ... 38,5 оС. Після прогріву теплі яйця виносять з інкубатора в приміщення з низькою температурою, де вони зберігаються при звичайному режимі до наступного прогріву. Щоденні прогріву яєць деякі птахівники замінюють однократним прогріванням тривалістю 5 годин. Такі яйця зберігають інкубаційні якості 15 ... 20 днів. Однак після 15 днів зберігання виводимість яєць знижується на 26%, а після 25 днів - на 94%.

Перш ніж закладати яйця в інкубатор, їх бажано перевірити за допомогою овоскопа.

У свіжого яйця, придатного для інкубації, вміст не темне, майже прозоре, а жовток менше помітний, ніж у старого. При повертанні яйця жовток рухається повільно і не наближається до шкаралупи.

Непридатними для інкубації вважаються яйця:

- Неправильної форми;

- Що мають дефекти шкаралупи (тріщини, тонку шкаралупу, велике

кількість великих вапняних наростів, шорсткості);

- Двожовткові, зі зміщеним або прилиплим до шкаралупи жовтком;

- Зі зміщеною, рухомою або блукаючої повітряною камерою;

- З кров'яними та іншими сторонніми включеннями;

- Яйця, в яких відбулося змішання білка з жовтком у результаті розриву оболонки жовтка, білок або жовток забарвлені кров'ю;

- Яйця, уражені пліснявою;

- Не просвічуються або мають темні плями;

- "Старі яйця", які довго зберігалися:

при просвічуванні буває видно збільшена повітряна камера, жовток великий, темний, наближений до шкаралупи або присох до неї, межі його окреслені більш різко, ніж у свіжому яйці; білок рідкий, тому жовток дуже рухливий;

- Яйця,  в яких помітні ознаки але загиблого ембріона. Жовток при цьому втрачає свою форму і здається змішаним з білком;

- Дуже брудні яйця.

Яйця, що закладаються в інкубатор, повинні бути одного розміру. Якщо в інкубатор помістити яйця з масою від 50 до 70 г, то висновок розтягнеться, і пташенята будуть відрізнятися за віком. Щоб це виключити, яйця групують за масою: 50 ... 60 і 61 ... 70 і тд. Закладати їх в інкубатор слід по черзі: спочатку більші, потім подрібніше. Відомо, що із збільшенням маси яйця на 1 г подовжується розвиток ембріона на 30 ... 40 хвилин. При інкубації яєць по вагових категоріях вивід молодняку
​​починається практично в один час і проходить дружно. Причому з великих яєць вагою до 70 г виводяться курчата вагою по 46 ... 48г, а з дрібних яєць - зовсім маленькі курчата, вагою по 30 ... 32г

Інкубатор слід розташовувати подалі від дверей і вікон, так як протяги впливають на температуру в інкубаторі і шкодять висновку молодняку.

Режими інкубації

Режими інкубації

Існують два принципово різних режими інкубації: з постійною температурою і зі змінюваною по днях інкубації. Перший використовується в інкубаторах на велику кількість яєць, оскільки дає можливість підкладати яйця в процесі інкубації і виймати курчат у міру їх вилуплення. Температуру в цьому випадку встановлюють величиною 37,8 градуса (для курячих яєць) на весь термін інкубації.

У
випадку інкубатора на 50 ... 100 яєць можна використовувати другий режим. Це дозволяє вибрати найбільш оптимальний режим інкубації, що дає більш високий відсоток виводу.

Режими інкубації для яєць різних птахів наведено в таблиці.
Необхідна точність установки температури - 1 градус.

Птахи

Дні інкубації

Температура в інкубаторі

Дні обприскування водою

День завершення перевертання

Кури

1-2

3-18

19

20-21

39,5

38,5

38

37,6

Не обприскуются

19

Качки

1-12

13-24

25-28

37,7

37,4

37,2

13-24

24

Індикачки

1-30

30-31

37,7

37,3

16-31

31

Гуси

1-27

27-28

37,8

37,5

15-28

28

Індики

1-25

25-28

37,5

37,2

Не обприскуются

25

Перепела

1-17

37,5

Не обприскуются

14


Примітка. Температура вказана на рівні верху яєць.

Особливу увагу необхідно звернути на вологість повітря в інкубаторі: до накльову шкаралупи її слід підтримувати на невисокому рівні, 50 ... 54%, а під час накльову і вилуплення курчат - підвищити до 80%, для чого поставити в інкубатор додаткове блюдце з водою або покласти у ванну чисту зім'яту ганчірку, щоб збільшити поверхню, з якою відбувається випаровування. Яйця водоплавних птахів обприскують водою з двох сторін, наприклад, з пульверизатора.

Яйця бажано один раз на добу охолоджувати до 30 градусів:

з 6 по 12 день - протягом 5 ... 10 хвилин,

з 13 по 19 день - протягом 20 ... 30 хвилин.

Відновлюють температуру за 30 хвилин.

У багатьох інкубаторах, щоб збільшити їх місткість, яйця укладають вертикально тупим кінцем вгору. Однак дослідження показали, що кращі результати виходять при горизонтальному положенні яєць, а для качиних і гусячих яєць це обов'язкове правило.

Яйця необхідно періодично перевертати, щоб уникнути прилипання ембріона до шкаралупи і забезпечити більш рівномірне прогрівання (різниця в температурі між верхом і низом яєць може досягати 2 ... 3 градусів). Це досить робити двічі на добу. Щоб не забути, які яйця вже перевернуті, а які ні, їх слід позначити. Наприклад, на одній стороні яйця написати простим олівцем хрестик, на другий - нулик. Поворот яєць припиняють з початком виведення.

Для контролю над розвитком зародків яйця переглядають овоскопа після закладки в інкубатор: курячі - на 6 і 19-й; качині і індичі - на 7 і 26-й; гусячі - на 8 і 28-й дні.

При першому перегляді відбраковують незапліднені яйця: вони на просвіт прозорі, без ознак розвитку зародка. Добре розвинений зародок у цей час вже занурений в жовток і тому погано видно. При просвічуванні на його місці видно світле поле, у глибині якого розрізняється тінь зародка. Чітко розрізняється мережа кровоносних судин. Погано розвинений зародок не занурений в жовток, розташований близько до шкаралупи і тому добре видно. Світлого поля навколо нього немає, кровоносна система розвинена слабо. Зазвичай так буває при тривалому недогріву або надмірної вологості.  Це можна виправити, змінивши температурний режим. Якщо зародок загинув, то кровоносні судини мають темний колір, видно кров у вигляді кільця, лінії чи звивини.

При другому перегляді, в кінці терміну інкубації, добре видно нерівна межа повітряної камери, можна помітити рух дзьобика. У яйці із загиблим зародком спостерігається суцільна темна маса без кровоносних судин, вміст яйця переливається.

На 20 або 21 день курчата починають виводитися. За день до виведення з яєць чутний писк, потім відбувається накльов. У процес вилуплення курчат втручатися не потрібно. Тільки у виняткових випадках, якщо плівка прилипла до дзьобик і курча задихається, а також якщо плівка прилипла до пуху і курча не може вилізти, йому можна допомогти. Під час виведення не слід відкривати інкубатор, вибирати по одному вилупилися курчат, охолоджувати яйця, змінювати режим роботи інкубатора, вмикати освітлення і т.п. Вибірку молодняку ​​краще зробити за один - три прийоми.

Як вибрати морозильну камеру

Як вибрати морозильну камеру


Напевно, багато хто не відмовився б в
ід свіжих фруктів, зелені і овочів круглий рік. Але купувати взимку, наприклад, полуницю задоволення не з дешевих. Вихід - заморозити улюблені фрукти і овочі в морозильній камері. Купуйте морозильні камери і насолоджуйтеся морозною свіжістю!


Що таке морозильна камера?
Морозильні камери призначені для тривалого зберігання овочів, фруктів, ягід, а також продуктів тваринного походження в замороженому вигляді. На відміну від холодильників, морозильні камери можуть працювати тільки в режимі мінусових температур - вони не призначені для охолодження продуктів.

Розрізняють вертикальні і горизонтальні морозильні камери.
Перші, звані також морозильними шафами, мають висоту від 65 до 200 см і зовні нагадують холодильники. Деякі виробники випускають холодильники та морозильні камери з однаковим дизайном: такі прилади, будучи поставлені поруч, дуже добре доповнюють інтер'єр кухні.
 
Горизонтальні морозильні камери або морозильні ларі представляють собою ящики, що відкриваються вгору. При рівних габаритах обсяг горизонтальної морозильної камери трохи більше ніж вертикальної, а витрата електроенергії - нижче, проте "прописати" такий прилад у своєму житлі буває непросто.


Що всередині?
Морозильні камери бувають з електронним або механічним керуванням. Перше є кращим, оскільки електронне управління має більшу функціональність і, в силу відсутності рухомих елементів, велику довговічність.

У морозильній камері можуть бути відділення / полиці і висувні ящики. Якщо в морозильній камері багато продуктів, діставати ті, які подалі, зручніше з висувних ящиків. Ящики бувають повністю закриті та гратчасті: вважається, що у гратчастих краще циркуляція повітря, але через отвори решітки дрібні продукти (пельмені, ягоди тощо) можуть провалюватися, чого не відбувається з закритими ящиками. Краще, коли хоча б один з ящиків досить високий, - щоб можна було вмістити "нестандартні" високі продукти (торт-морозиво і т.п.)

На відділеннях морозильної камери бувають помітки / календарі, встановлюючи які, Ви можете відзначити, де що знаходиться і терміни заморожування.

У морозильній камері корисно мати піднос для заморожування. У ньому можна розмістити ванночки для льоду або акумулятори холоду. Крім цього, піднос можна використовувати для заморожування ягід, після чого зсипати їх в пакет і зберігати. Це набагато ефективніше, ніж заморожувати ягоди відразу в пакеті.


Як довго зберігаються продукти?
Тривалість зберігання продуктів залежить від класу заморозки. Для вказівки класу заморозки прийнято використовувати умовні позначення у вигляді символів *. В даний час прийняті наступні позначення:
* - 6 ° С і термін зберігання до 7 днів;
** - 12 ° С і термін зберігання до 30 днів;
*** - 18 ° С і термін зберігання до 90 днів;
**** - Температура нижче -18 ° С. Термін зберігання до одного року.


Зустрічаються також морозильні камери, в яких всі бокси працюють в різних режимах. Такі морозильники дуже зручні у використанні. Заморожувальна здатність морозильної камери характеризується масою продуктів, які можуть бути заморожені протягом 24 годин і залежить від потужності компресора і класу заморозки.

Потужність заморожування - основний показник продуктивності морозильної камери, вимірюється в кількості кілограм продуктів, які може заморозити морозильна камера холодильника за одну добу.

Як зберегти вітаміни і корисні речовини?
Для цього необхідний режим суперзаморожування, щоб, з одного боку, заморозити великий кількість продуктів (більше 2 кг за один раз), а з іншого боку, - підготувати вже наявні в морозильній камері продукти до підвищення температури.
Режим суперзаморожування включається заздалегідь (за кілька годин до приміщення в камеру нових продуктів). За ці кілька годин температура в морозильній камері знижується зі звичайних -18 градусів до -24 градусів і нижче. При приміщенні в камеру більше 2 кг нових продуктів температура тимчасово підвищується, але з режимом суперзаморожування і температурою нижче -24 градусів це не страшно. Даний режим дозволяє Вам, зокрема, швидко заморозити велику кількість свіжих продуктів (наприклад, свіжі овочі, фрукти, ягоди тощо). Необхідно, щоб пррдукти, як можна швидше минули поріг температури - 0 градусів. Якщо це відбудеться досить швидко (як з режимом суперзаморожування), ваші продукти залишаться смачними. Рекомендуємо заморожувати продукти, розділивши їх на невеликі шматочки (щоб краще проморозились), і в спеціальних пакетах для заморожування.
Вдалого вибору!

Мікрохвильова піч

Всього за десять років мікрохвильова піч зайняла почесне місце на кухні. Піч НВЧ здатна практично повністю замінити електричну або газову плиту. У той же час плита і мікрохвильова піч - це два різних кухонних мешканця, кожен з яких по-своєму готує одні й ті ж страви. Традиційні плити нагрівають поверхню або повітря, в той час як випромінювач мікрохвильовки впливає на вологу що знаходяться усередині продуктів, забезпечуючи термічну обробку за рахунок випаровування. Звідси і різний смак одних і тих же страв, і деякі обмеження, властиві роботі НВЧ. Приготування страв у мікрохвильовій печі займає значно менше часу. Це дуже доречно, якщо несподівано приходять гості або Ви не встигли приготувати вечерю. Для того, щоб вибрати найбільш підходящу для Вас мікрохвильову піч, в першу чергу треба визначиться з її типом, об'єм і типом управління.

Типи мікрохвильових печей
Мікрохвильові печі бувають трьох типів: Соло; Соло і Гриль; Соло, Гриль і Конвекція.
Визначте, для яких цілей ви купуєте мікрохвильову піч.


Соло
Якщо Вам необхідна мікрохвильова піч просто для розігріву їжі та швидкого розморожування продуктів, то цілком достатньо, щоб вона мала тільки один режим - НВЧ. Піч, в якій є тільки функція мікрохвильовки, є найпростішою і відповідно, найдешевшою.

Гриль
Якщо ви любите запіканки і страви зі скоринкою, необхідно зупинитись на мікрохвильовій печі з грилем. Вона дає більш високу температуру нагрівання і сприяє утворенню скоринки. Грилі бувають теж різні, вони можуть реалізувати як за допомогою звичайних тенів, так і за допомогою кварцової лампи. У кожного типу гриля є свої плюси і мінуси.


Тен мож
е змінювати положення усередині печі, а в деяких моделях навіть 2 тени (на верхній і на задній стінці), так що під час готування продукту він буде рівномірно прожарюватися з усіх сторін. У такого виду гриля є і свій недолік, тен займає в досить багато корисного простору, так що якщо ви хочете взяти піч з грилем, то краще беріть з запасом у декілька літрів. Пічки з цим типом гриля дешевші.

Кварцова лампа, зазвичай вона розташована на верхній стінці НВЧ печі і прожарює продукт тільки зверху, але при цьому не займає корисного простору у внутрішній камері мікрохвильовки. Переваги кварцового грилю: швидше набирає робочу потужність, займає менше місця всередині робочого простору, його набагато простіше чистити.


Конвекція
Це приготування їжі шляхом обробки гарячим повітрям. Технічні особливості печі з конвекцією забезпечують циркуляцію повітря навколо продукту, підтримуючи рівномірний розподіл температури в камері мікрохвильової печі. Завдяки конвекції Ви зможете, пекти пироги, а так само готувати все те, що ви звикли готувати у звичайній духовці. Так само при поєднанні гриля і конвекції можна отримувати хрустку скоринку. Єдиним недоліком цих НВЧ печей є високе споживання електроенергії при одночасному використанні всіх трьох функцій (НВЧ, гриля, і конвекції). Відповідно ці печі є найдорожчими.

Останнім часом багато фірм відмовилися від наявності поворотного механізму в мікрохвильових печах, є тільки кілька моделей, в яких це залишилося, але частіше за все в якості вертела використовується металева решітка. Принцип її роботи такий: грати на підставці ставиться на обертове скляне блюдо, яке знаходиться в камері мікрохвильової печі. Продукт кладеться на решітку. Після цього включається режим гриля або конвекція (обдув гарячим повітрям) продукт повертається всередині камери і прожарюється з усіх сторін.

Об'єм

Об'єм НВЧ печей коливається від 17 до 37 літрів. Відразу треба зауважити, що у НВЧ з грилем вказується загальний об'єм, корисний простір там трохи менше через гриль. Для звичайної сім'ї з 3-4 чоловік цілком достатньо об'єму у 24-27 літра. Якщо розміри Вашої кухні дозволяють, та до того ж і сім'я у Вас немаленька, то цілком можна придбати пристрій ще більший.

Типи управління
Існують три типи управління мікрохвильовою піччю:

Механічне - є найпростішим типом управління.
Виконано за рахунок ручки, в роботі використана лише механіка, тобто біля печі немає електронного табло. Досить двома рукоятками, що обертаються встановити рівень випромінювання і час роботи (таймер).

Кнопкове - кноп
ками ви виставляєте час та параметри на дисплеї.

Сенсорне - з його допомогою вибирається потрібна програма або виставляється час на дисплеї.

Кнопкове і сенсорне управління дає можливість автоматично оцінювати і задавати потрібне для приготування продукту час, виходячи з виду продукту і його кількості.
На ній можна заздалегідь програмувати роботу печі для виконання складних рецептів.

Характеристики, на які варто звернути увагу

Покриття
 
На смак їжі впливає внутрішнє покриття НВЧ-печі. Є три основних його варіанти: емаль, неіржавіюча сталь, спеціальні покриття (кераміка, тефлон і т.д.). Емаль дуже зручна в чищенні і дешевше якісної нержавіючої сталі. Дедалі більшого поширення набуває внутрішнє покриття з кераміки. Воно дуже міцне, його важко подряпати, і воно таке гладке, що частинки жиру і інші забруднення насилу утримуються на цій гладкій поверхні. А якщо це їм раптом вдається, вони без праці змиваються м'якою губкою. Правда, керамічне покриття досить крихке. Але пошкодити його досить складно. Покриття з неіржавіючої сталі дуже міцне, красиве, витримує будь-які температури, що дуже важливо в грілевому і конвекційному режимі. Правда, доглядати за таким покриттям і підтримувати його чистий блиск дещо складніше.

Потужність
У всіх НВЧ печей дуже високе енергоспоживання. Лідерами в енергоспоживанні є печі в яких, є всі три типи роботи (мікрохвилі, гриль і конвекція). При роботі цих СВЧ потужність споживання електроенергії всіма трьома функціями складається. Від потужності мікрохвильової печі залежать якість та швидкість її роботи. Показники потужності НВЧ-генератора, гриля і конвекції вказуються зазвичай вказуються окремо.
 
Додаткові режими
Режим розморожування
Спеціальний режим, що дозволяє швидко розморожувати продукти (м'ясо, птицю, рибу, овочі та ін.) При автоматичному розморожуванні піч сама обирає необхідний для цього час і оптимальний рівень потужності.

Автоматичне приготування
У залежності від вибору страви піч сама визначає найбільш оптимальне співвідношення потужностей НВЧ-випромінювання, гриля і конвекції і час роботи.

Автоматичний розігрів
Звільняє вас від сумнівів та розрахунків - достатньо набрати на табло печі вид продукту, який треба підігріти, і кількість їжі. І піч сама встановить час і оптимальну потужність.

Автозапуск
Цей режим дозволяє задати час, у який автоматично почнеться процес приготування їжі.

Блокування від дітей
Відключення клавіш, що виключає випадкове включення НВЧ-печі.

Швидке приготування (Швидкий старт)
Цей режим дозволяє розігріти їжу за 30 секунд при використанні повного рівня потужності.

Сенсор пари
Принцип роботи печі при якому сенсор, виявивши активне виділення пари в печі, посилає сигнал вбудованому мікрокомп'ютеру, який визначає необхідний час приготування, а на дисплеї починає висвітлюватися час, що залишився до кінця приготування .

Автоматичне підтримання температури
Ця функція може виявитися корисною, якщо вам необхідно якийсь час підтримувати страву в підігрітому вигляді. Наприклад, ви тільки що розігріли вечерю, а вам телефонують.

Пароварка
За допомогою цієї функції Ви зможете приготувати різноманітні смачні та здорові страви. У багатьох моделях печей існують програми автоматичного приготування з використанням пароварки - «Гарніри та каші». Натиснувши одну кнопку на панелі управління, Ви зможете без праці приготувати білий рис, гречку, картоплю, свіжі овочі або вівсянку. Так, приготування 500 грамів овочів на парі триватиме всього 6 хвилин, a 250 грамів рису 16-17 хвилин.

Особливості приготування їжі в мікрохвильовій печі

Страви, приготовлені в мікрохвильовій печі, необхідно притримати пару хвилин перед подачею на стіл - для рівномірного розподілу температури по всьому об'єму.
У мікрохвильовій печі підігрівання їжі відбувається дуже швидко, тому можна упустити момент, коли вони вже готові.
Страви в плоскому посуді готуються швидше, ніж у високій. Розміщуйте продукти на дні так, щоб утворювався як можна більш тонкий шар.
Збільшення обсягу печі, комбінація гриля і конвекції, використання внутрішніх покриттів, поява додаткової решітки, підвищення потужності електронного управління означають подальше збільшення ціни. У графу витрат включіть і посуд для СВЧ, головна вимога до якої - можливість пропускати електромагнітні хвилі і витримувати високі температури. Метал і скло з металевими обідками не підійдуть. Вибірате посуд з вогнетривкого скла та пластику, якщо на ній стоїть значок «мікрохвильовка». Фарфор і кераміка можуть підійти для режиму НВЧ, але для гриля краще використати скло або пластик.

Пелетний котел

     Гранульний (пелетний) котел - опалювальний котел, в якості палива в якому використовуються деревні паливні гранули (пелети), спресовані на спеціальному пресі (грануляторі) з деревних стружок, тирси та інших залишків від деревообробної промисловості.

Характерні особливості гранульного котла

     Камера згоряння цих котлів відносно невелика, тому що основний знімання тепла відбувається в добре розвиненою багатоходової конвективної частини котла (до 70%).
У результаті такої конструкції пеллетного котла температура газів, що складає всього 120-140 ° C. Котел обладнаний спеціальною гранульной пальником об'ємного типу, яка забезпечує більш високий ККД роботи котла при згорянні гранул, ніж у інших категорій твердопаливних котлів, і її можна порівняти за ефективністю з котлами на природному газі.

     Пеллетні котли - відносно новий вид опалювального обладнання, що швидко став популярним у Європі завдяки його перевагам: незалежності від центральних джерел і, отже, тарифних ставок, екологічну чистоту, максимальної автоматизації і безумовної економічності.

      Важливим фактором попиту на ці котли є «термін життя» котла, який для пелетних котлів становить 20 років і більше.

      Котли на пелетах мають високий рівень автоматизації і забезпечують підтримку заданої температури. Подача палива з бункера також здійснюється автоматично, у міру необхідності, завдяки чому котел може працювати без участі людини, наприклад, поки є пеллети в оперативному бункері (до 7 діб і навіть більше).

Потужність

     Котли, встановлюваних, як правило, в котеджах, становить від 15 до 500 кВт. Нижня межа пропонованих потужностей визначається в основному економічною доцільністю (менше 15 кВт вигідніше застосовувати гранульной каміни), а верхня межа пропонованих потужностей пов'язана з відсутністю дослідно-розрахункових підстав для отримання переваг пелетних котлів перед іншими технологіями (зниження ККД нижче 80%, зниження терміну «життя »котла до 3-5 років через пропалювання конструкцій котла). Пропоновані деякими європейськими виробниками пелетні котли великої потужності (більше 2 МВт) мають спеціальні дорогі агрегати для спеціальної кратною передпідготовки в процесі спалювання пеллет.

     Деякі моделі
котлів можуть бути оснащені додатковим контуром ГВС (гарячого водопостачання). Котли на пелетах не вимагають спеціального обслуговування. Чищення золи здійснюється, як правило, 1 раз на місяць.

     Пеллетні котли мають високий ККД - 85-95%. У сукупності з досить низькою вартістю палива, відсутністю витрат на обслуговуючий персонал і т. д. це робить даний вид опалення максимально економічним протягом усього терміну служби будинку, рівень витрат на опалення пелетним способом набагато нижче вартості опалення багатьма іншими видами палива.

      Система опалення деревними гранулами гарантує повну вибухо-та пожежобезпечність. (З котлами поставляються сертифікати безпеки конкретних виробників)

Котли опалювальні

По типу використовуваного палива котли опалення поділяються на:

    * Твердопаливні (пелетні, дров'яні, вугільні),
    * Рідкопаливні (дизельні, мазутні),
    
* Газові
    * Електричні
    * Комбіновані


Котли водогрійні
на гранулах:

     Котли водогрійні (жаротрубні), гранульні (твердопаливні) працюють виключно на деревних паливних гранулах (пелетах). У камері спалювання гранульного котла знімається приблизно 30% потужності, а в конвективної приблизно 70% потужності Випускаються також і адаптовані для спалювання гранул універсальні водогрійні котли (котли «утилізатори») з ККД менше 80%.

Котли утилізатори:

    Котли водогрійні (жаротрубні), працюють на звичайних дровах, смітті, листі та інших твердих органічних відходах. Застосовуються для спалювання пресованої соломи. Діапазон потужностей існуючих котлів від 30 КВт до 2 МВт, але ККД невисокий у зв'язку з тим, що в спалюється паливо з різними параметрами.

Котли опалення газові:

     Газові котли опалення працюють на природному газі або, при конструктивних можливостях на зрідженому газі.
Газові котли - найпоширеніший тип котлів, як у Росії, так і в усьому світі. Приблизно половина всіх продаваних котлів - газові котли. У цьому немає нічого дивного, адже газ - це найдешевше паливо на сьогоднішній день.
За місцем монтажу розрізняють два види котлів - настінні газові котли і підлогові.
Всі підлогові газові котли можна розділити на дві основні групи: з атмосферними і з наддувним (іноді їх називають змінними, вентиляторними, навісними) пальниками. Атмосферні пальники - простіше за конструкцією і дешевше, працюють тихіше. Котли з наддувним пальниками володіють більшим ККД і стоять при цьому значно дорожче. Котли для роботи з наддувним пальниками дозволяють встановити пальник працює як на газі, так і на рідкому паливі.
Настінні газові котли - це, як правило, досить компактні і, відповідно, малі за потужністю (до 30 кВт), але з досить високим ККД газові котли.
Настінні котли опалення також бувають з природною тягою, у зв'язку з наявністю відкритої камери згоряння, а також котли з закритою камерою, тобто з примусовим відводом продуктів згоряння.

Підлогові і настінні газові котли прийнято розрізняти на такі основні види:
    * Одноконтурні газові котли;
    
* Двоконтурні газові котли;

     Одноконтурні газові котли використовують тільки для опалення приміщень. Двоконтурні котли, крім цього, також для опалення та організації гарячого водопостачання.
Нещодавно з'явився новий тип газових котлів - конденсаційні котли. Своєю назвою це обладнання зобов'язана здібності відбирати з продуктів згорання <приховану> теплоту, яку одержують конденсацією містяться в них водяної пари. Використання цієї, зазвичай минає разом із димовими газами теплоти дозволяє котлу досягати середнього за опалювальний період умовного ККД 107-109%.

ПРИНЦИП РОБОТИ: У димових газах міститься велика кількість водяних парів. У конденсаційному котлі ці пари охолоджуються в теплообміннику теплоносієм із зворотної лінії системи опалення. Водяні пари конденсуються, і прихована теплота конденсації передається теплоносію зі зворотної лінії системи опалення, додаючи до теплоти, отриманої від згоряння палива. Таким чином, досягається ККД вище 100% для нижчої теплоти згоряння, що дає відчутну економію палива. При такому процесі згоряння газу викид забруднюючих речовин в атмосферу - мінімальний. Відомо, що чим нижче температура опалювальної системи, тим більше можливість використання конденсаційного принципу. При експлуатації конденсаційного котла в робочому режимі температур 80/60 'C відбувається мінімальна конденсація водяної пари і ефективність котла становить приблизно 98%. При цьому різниця ефективності в порівнянні з класичним котлом (92%) не така велика. Інша ситуація буде при зниженні температур опалювальної системи, наприклад до 50/30 'C. Тоді в повній мірі буде використаний конденсаційний режим котла, відбувається значна конденсація водяної пари і ефективність сягає 107-109%.

Електродні котли:

     Процес нагріву теплоносія в електроводонагрівачі електродного типу відбувається за рахунок омічного нагріву, тобто процес нагріву теплоносія йде безпосередньо, без «посередника» (наприклад Тена). При цьому явища електролізу не спостерігається, так як катод і анод постійно міняються місцями із частотою електричної мережі.

Переваги електродних котлів:
    * Відсутність води в котлі у включеному стані (сухий хід) не призводить до яких-небудь наслідків і виходу його з ладу з причини відсутності нагріву води.
    * Відкладення накипу на електродах котла всього лише знижує його потужність і не призводить до руйнування електродів.
    * Електродні котли звичайно більш компактні, ніж ТеНові.

Недоліки електродних котлів:
    * Електричний струм пропускається безпосередньо через теплоносій, що значно підвищує ризик ураження струмом, а внаслідок величезних струмів витоку робить неможливим застосування що з таким казаном ПЗВ (пристрій захисного відключення).
    * З цієї ж причини відбувається електроліз теплоносія, що приводить згодом до значної зміни його хімічного складу, а відповідно до зміни електропровідності. Також електроліз призводить до виділення електролізних газів, що призводять до оповітрювання системи.
    * Виділені електролізні гази в залежності від складу теплоносія можуть бути отруйними.
    * Потрібна ретельна водопідготовка теплоносія по електропровідності.
    * Потужність електрокотла не постійна і сильно залежить від температури теплоносія в системі, причому зі зростанням температури теплоносія - зростає його електропровідність і споживана потужність, таким чином при первісному пуску системи в холодну пору року - потужності котла для прогріву може не вистачити. Збільшення електропровідності теплоносія до необхідного рівня при низьких температурах може призвести до того, що після прогрівання системи вона може зрости на стільки, що призведе до значного перевантаження і аварії в електромережі, а також виходу з ладу керуючої котлом силовий аппаратуи.
    * Цей же ефект (підвищення електропровідності теплоносія з зростанням температури) іноді призводить до електродугової пробою міжелектродного відстані (фактично КЗ) з величезним кидком струму в мережі живлення і як наслідок - множинним виходом з ладу різної апаратури включеної в цю мережу.
    * Непридатні для використання звичайних тосолов, антифризів і дистильованої води в якості теплоносія.
    * Неможливо використовувати для гарячого водопостачання за одноконтурною схемою.
    * Без значного ускладнення конструкції неможливо здійснити поетапне або плавне регулювання потужності, що призводить до великих кидків напруги в мережі живлення при включенні і виключенні котла. Особливо це помітно на котлах великої потужності.
    * Вимагають кваліфікованого обслуговування, специфічних знань по електропровідності води, необхідний постійний контроль споживаного струму.
    * Незамерзаючий теплоносій для електродних котлів доріг і не завжди доступний.

Електро котли (ТЕНові котли)
Робота цих котлів заснована на передачі теплової енергії від електричного Тена теплоносія (вода).

Переваги ТЕНових котлів:
    * Тени в котлі не мають електричного зв'язку з теплоносієм, в зв'язку з цим він набагато більш електробезопасен, практично відсутні струми витоку, що дозволяє спільно з котлом встановлювати ПЗВ (пристрій захисного відключення).
    * Потужність завжди постійна і не залежить від використовуваного теплоносія і його температури. Вона може змінюватися тільки в межах зміни напруги в електромережі.
    * Легко здійснювати поетапне або плавне регулювання потужності, що дозволяє мінімізувати кидки напруги в живильній мережі при включенні і виключенні котла.
    * Котли можуть працювати на звичайному тосолі, антифризі, воді і не вимагають водопідготовки за електропровідності.
    * Вихід з ладу одного Тена звичайно тягне за собою зупинку всього котла.
    * Можуть бути використані для гарячого водопостачання за одноконтурною схемою.
    * Котли можуть працювати на перегрітій воді, при цьому температура перегрітої води визначається лише тиском, на яке розрахований корпус котла.
    * Обслуговування ТЕНових котлів не вимагає специфічних знань по електропровідності води.

Недоліки ТЕНових котлів:
    * ТЕН (трубчатий електронагрівач) має обмежений ресурс і може перегоріти, тому при виборі котла слід звертати увагу на можливість заміни ТЕНів.
    * Відкладення накипу на ТЕНах значно погіршує їх охолодження і призводить до передчасного виходу їх з ладу, тому бажано вжити заходів для зниження жорсткості залитої в систему води. Ідеальний випадок - це застосування дистильованої води.
    * У разі роботи без води (сухий хід) можливий вихід з ладу ТЕНів. Це можливо у разі відмови або збою в роботі системи управління котлом, тому при покупці електрокотла потрібно переконатися, що блок або схема управління, ці котлом має у своєму складі додаткові ланцюги і пристрої захисту від виникнення аварійних ситуацій, що дублюють основні!
    * Ціна на ТеНові котли вище, ніж на електродні.

Індукційні котли
Принцип індукційного нагріву заснований на явищі електромагнітної індукції - створення індукованого струму змінним магнітним полем. Установка індукційного нагріву має конструкцію подібну з трансформатором, що складається з двох контурів. Первинний контур - магнітна система, вторинний контур - теплообмінний пристрій або ТВЕЛ (тепловиділяючий елемент). Під впливом змінного магнітного поля, створюваного магнітною системою, в металі теплообмінного пристрою індукуються струми, що викликають його нагрівання. Тепло від нагрітих поверхонь теплообмінного пристрою передається нагрівається середовищі.
Переваги індукційних котлів:
    * Принципова відсутність нагрівальних елементів, що виключає можливість виходу з ладу самого котла.
    * Повна відсутність роз'ємних з'єднань в конструкції, що виключає ймовірність виникнення течі.
    
* Значне зниження схильності до утворення накипу.
    * Висока електробезпека.
    * Можливість виготовлення котла практично на будь-які температури і тиску, що особливо важливо для технологічних застосувань.
    * Можливість роботи практично з будь-якими теплоносіями.
    * Можливість виготовлення котлів для безпосередньої роботи від мережі з напругою до 6-10 кВ., У тому числі постійного струму що в принципі неможливо або вкрай важко для інших типів котлів.

Недоліки індукційних котлів:
    * Висока вартість, порівняно з тенів та електродними (через ВЧ перетворювача)
    * Великі габарити і величезну вагу.
    * Ускладнена плавне регулювання потужності.

Інкубатор для яєць

Інкубатор для яєць

 Помиляється той, хто думає, що інкубація яєць - відносно недавній винахід. Штучну інкубацію знали ще в Давньому Єгипті за півтори тисячі років до нової ери. Однак право займатися нею мали тільки жерці: при храмах влаштовувалися особливі будівлі - інкубаторії, де одночасно могло перебувати кілька десятків тисяч яєць свійської птиці. На пласкому даху споруди спалювалася солома, а індикатором температурного режиму служила особлива суміш, що знаходилася в рідкому стані при строго заданій температурі. Інші найдавніші інкубатори були винайдені в Китаї: яйця витримувалися в особливих печах або в траншеях, наповнених половою і зігріває сонцем. А ось спроби інкубації в Європі XI-XII століть були не дуже дуже вдалі. Перший ефективний інкубатор в Європі був створений у XVIII столітті французом Рене Антуаном Реомюром. Цей вчений довів, що для нормального розвитку зародків яйцям необхідна не тільки оптимальна температура, але і достатня вентиляція.


У XX столітті з появою спеціалізованих птахівницьких господарств з'явилися промислові інкубатори на тисячі і десятки тисяч яєць. До цього часу птахівництво було підсобної галуззю сільського господарства, а инкубированием яєць займалися переважно аматори. Були створені найбільші птахофабрики, де инкубирование яєць було однією з ланок виробництва м'ясної продукції.
В умовах ринкової економіки виникла нагальна потреба створення середніх і малих птахівничих господарств, продукція яких вчасно знаходила б споживача. У зв'язку з цим зріс інтерес до інкубування яєць як до одного зі способів підвищення економічної ефективності господарства. З'явилися більш складні і сучасні інкубатори, щоб забезпечити дуже високий відсоток виводимості пташенят, однак ці пристрої досить дорогі, і власникам дрібних фермерських господарств вони не по кишені. Тому нерідко доводиться задовольнятися інкубаторами старих моделей, які за більшістю параметрів трохи поступаються новітнім зразкам.

Інкубування яєць свійської птиці сьогодні може служити великою підмогою в індивідуальному господарстві.

 

 

Великі господарства використовують промислові інкубатори місткістю понад 1000 яєць.

Для домашнього використання підійдуть невеликі моделі:

Термія 60

Веселе сімейство 1 T

Веселе сімейство 1 Л

Веселе сімейство 2 T

Веселе сімейство 2 Л

Ципа ІП-70

Ципа ІПM-70

Ципа ІПМ-140

Квочка МІ-30

 

Акція 2011: інкубатори – поштою!

Відтепер Ви можете замовити і отримати модель інкубатора, що вам до вподоби і через відділення Укрпошти, післяплатою.

  << пред   1   2   3   4   5   след >>



Гарантии